10 Грудня 2022

Підводний човен королівського механіка з Вроцлава Карла Клінгерта

Related

“Ейнштейн” з Бреслау — лауреат Нобелівської премії Макс Борн

Німецький фізик-теоретик Макс Борн — член Лондонського королівського товариства...

Лауреат Нобелівської премії Ервін Шредінгер і його кіт

Нобелівський  лауреат Ервін Шредінгер відомий, як один з засновників...

Райнхард Зельтен та його “досконалість тремтячої руки”

Лауреат Нобелівської премії 1994 р. Райнхард Зельтен — перший...

Share

Питання занурення під воду на довготривалий час завжди цікавило винахідників не менше, ніж проблема підкорення повітря. А оскільки людина за своєю природою не пристосована для життя у водному середовищі, мова в такому випадку могла йти тільки про створення підводного апарата — човна або скафандра.  У цій статті, на сайті iwroclaw.com ми розповімо про винахідника з Вроцлава, який жив у XVIII ст. та створив підводний човен, хоча ніколи й не бачив моря. 

Скафандр Клінгерта

Корінний житель Вроцлава, механік, Карл Клінгерт (1760-1828 рр.) за своє життя зробив багато цікавих винаходів і для мирних потреб,  і для війни, яка завжди надихала творчих людей на створення  чогось надзвичайного. 

Протез руки, інвалідний візок, пожежна драбина, підручники для незрячих — це далеко не повний перелік, створених ним речей. Але була у чоловіка мрія — подорожувати під водою. 

Ідея не нова, цю проблему винахідники пробували розв’язати ще з часів Середньовіччя, але на відміну від більшості своїх попередників, Карл Клінгерт таки створив робочу модель для тривалого знаходження під водою. 

Це насамперед його водолазний костюм зі шкіри та міді, який випередив на  кілька десятиліть аналогічний винахід Огюста Зібе, який, до речі, використовував у своїй роботі саме креслення Клінгерта. 

24 червня 1797 р. Карл Клінгерт особисто провів іспит водолазного спорядження в Одрі. Відомо, що під час занурення на глибину 3 м, винахідник бачив під водою різні предмети та міг без перешкод спілкуватися з глядачами на березі. Після скидання баласту водолаз спливав на поверхню, а потім знову опускався на дно. Найдовше під водою Клінгерт пробув 13 хв.

Звіт про цю неординарну подію надрукували у вроцлавському щомісячному журналі — Schlesische Provinzialblätte, але далі справа не пішла. Королівська комісія, яка оглянула гідрокостюм та підводний ліхтар, визнала їх занадто складними й не придатними для широкого застосування.

Підводний човен Карла Клінгерта

Принципи роботи свого підводного човна Клінгерта описав, ще за 2 роки до створення скафандра. Це була друкована брошура, декілька примірників якої і досі зберігаються у бібліотеках світу. Відомо також, що в Берлінському архіві є опис цього човна з малюнком автора. Сама ж модель підводного апарата регулярно демонструвалася на виставках техніки у Вроцлаві. 

На перший погляд, викликає подив, що ідея створення підводного човна виникла у людини, що жила біля річки, глибина якої не перевищувала 6 м, але пояснення є — це можливість використання апарату для військових потреб. 

Так, ще у XVI ст.  англієць Вільям Борн створив підводний човен на веслах, для протидії ворожому флоту. Правда, модель виявилася невдалою і затонула. Але вже у 1620 р. ще один представник Туманного Альбіону побудував човен, який зумів зануритися у воду та піднятися на поверхню. Стратегічні можливості цієї конструкції описані єпископом Джоном Вілкінсом у його праці “Математична магія”. Згідно з цим описом, такий корабель міг застосовуватися для мінування ворожих кораблів.

До відома, до середини XVIII cт. в Англії було запатентовано понад десяток подібних проєктів.

Що стосується човна Клінгерта, то мотивацією для створення його підводного човна, швидше за все, стало рішення короля Пруссії зарегулювати Одру, щоб полегшити транспортування військ у напрямку Балтійського моря. Це була очевидна можливість для майстра не тільки прославитися, але й заробити непогані гроші. Недарма в описі до апарата Клінгерт зауважив, що конструкція може йти під воду і підривати інші кораблі. Підводний човен Клінгерта був розрахований на 3 людей, мав 7 м в довжину й майже 2 м в ширину та рухався за допомогою весел. А з урахуванням того, що у XVIII ст. занурення на 3 м рахувалося надглибоким, такий човен міг досить легко плавати по Одрі.

Чому Клінгерт не удосконалював цей проєкт ? Хтозна, можливо механік вирішив, що більш практичним засобом для подорожі під водою буде гідрокостюм, який він виготовив у 1797 р. До речі, деякі компоненти від підводного човна, він все ж використав, в кресленнях повітряного балона до скафандра. 

.,.,.,.