У Нобелівського лауреата, письменника Герхарта Гауптмана, достатньо заслуг, його називають і патріархом німецької літератури, і фундатором Німецької школи «натуралізму». Однак його шлях до визнання та світової слави був тернистим. Докладніше про життя та творчість цієї видатної людини читайте у нашому матеріалі, на сайті iwroclaw.com.
Непосидючий Герхарт
Герхарт Гауптман народився 1862 року в Нижній Сілезії, у містечку Щавно-Здруй, у багатій родині. Гауптмани володіли розкішним готелем. У молодості у Герхарда були очевидні проблеми з посидючістю та самовизначенням, під час навчання, його або відраховували, або він тікав із навчального закладу сам. Так, з горем навпіл закінчивши школу у Вроцлаві, він вступив до гімназії, яку покинув у 1878 році, щоб зайнятися фермерством, яке покинув, щоб повернутися до навчання. У результаті майбутній нобелівський лауреат вступив до королівської школи мистецтв… з якої його відрахували через рік за неуспішність.
Коли знову постало питання, як нарешті здобути вищу освіту, Гауптман довго вагався між природознавством, живописом, і літературою, і вибрав останню.
До речі, Йєнський університет ім. Шиллера, він теж незабаром покинув, встигнувши, щоправда, познайомитися там із декількома впливовими людьми, що надалі йому стало в пригоді.
Пошуки себе та шлях до слави
Попрощавшись з університетом, Гауптман поїхав подорожувати Європою зі своїм братом Карлом. Італія настільки сподобалася Герхарту, що він залишився жити в Римі, де захопився скульптурою. Втім, успіхів у цій справі він не досяг. Потім намагався з тим самим результатом писати вірші.
Зрештою, він починає займатися літературою та писати новели. Перші твори на кшталт натуралізму не принесли популярності Гауптману, і він почав поглядати у бік драматургії. У цьому плані особливе враження на нього справила п’єса Ібсена «Привиди».
Незабаром в одному з театрів Берліна, була поставлена перша п’єса Гауптмана – ‘Перед сходом сонця’, що викликала бурю захоплення у глядачів і критики, і принесла йому жадану популярність. Але справжнє визнання письменнику принесла його п’єса «Ткачі», в якій він у манері жорсткого реалізму описав страйк силезьких ткачів, в 1844 році. П’єса вийшла настільки натуралістичною, що опинилася під забороною, а тодішній монарх Пруссії Вільгельм Другий на знак протесту навіть відмовився від своєї ложі у театрі.
У 1912 р. Г. Гауптману присудили Нобелівську премію “на знак визнання плідної, різноманітної та визначної діяльності в галузі драматичного мистецтва”
Особисте життя
Особисте життя Гауптмана складалося також непросто. Зі своєю першою дружиною Марією Тинеман він познайомився на весіллі брата, за іронією долі вона виявилася сестрою нареченої. Пізніше вони таємно побралися, і Марія народила йому трьох дітей. У 1885 році пара узаконили свої стосунки, проте в 1904 р. розлучилася. Герхарт пішов із сім’ї, залишивши колишню дружину одну, з трьома дітьми. Пізніше Гауптман одружився вдруге, з молодою скрипалькою Маргарет Маршалк, яка також народила йому дитину
Ставлення Гауптмана до третього рейху
За своїми поглядами Гауптман був пацифістом та демократом. Він не підтримав Першу світову війну і всіляко дистанціювався від неї. Після поразки Німеччини він виступав за Веймарську республіку, вважаючи, що за цією формою правління майбутнє країни. Чи був прямий зв’язок між падінням популярності Гауптмана-письменника з його політичною позицією, важко сказати, але критики на той час вважали його ранню творчість яскравішою
Після приходу Гітлера до влади Герхарт вирішив залишитися в країні, за що багато хто засуджував його. Письменник вибрав нейтралітет, він не виступав проти рейху, але й не підтримував, за що в Німеччині його теж не любили.
Дистанціюючись від актуальних подій, Гауптман пише у цей час фантастичну поему «Великий сон» та драматичну тетралогію у віршах на сюжет давньогрецької легенди про Атріди.
У лютому військово-повітряні сили Великобританії зі США протягом 3 днів бомбардували Дрезден, що призвело до масових жертв і повної руйнації міста. Ця подія настільки вразила Гауптмана, що він так і не зміг оговтатися від шоку. Письменник поринув у глибоку депресію та помер у 1946 році, від запалення легень.
