Павел Табаков, нейрохірург і дослідник, який перекроює медичну картину світу. У цій статті на iwroclaw.com – про його методи, про те, як він мислить, чим надихається і в яку науку вірить. Також ми покажемо, що таке нейрорегенерація у клінічних реаліях, чому пацієнти їдуть до нього з-за кордону, і до чого тут нюх. А в кінці ще й зазирнемо в сучасні тренди та зробимо прогнози.
Чому це корисно дослідити? Уявіть, що вам кажуть: «Це без шансів. Людина більше ніколи не зможе ходити». Але далі хірург із Вроцлава просто бере й оперує, тримаючись наукового підходу: трансплантація клітин нюхової оболонки, мікрохірургія, реабілітація – усе разом. І внесок ученого в медицину можна порівняти з внеском іншого вроцлавського біолога — Людвіга Гіршфельда.
Дорога до прориву
Про таких зазвичай пишуть: «Він з дитинства мріяв стати лікарем». Але у випадку Павла Табакова це не зовсім так. У нього було захоплення, яке з роками лише загострилося – людський мозок. І не тому, що це романтично. А тому, що це складно.
У 1990‑х, коли він навчався у Вроцлавському медичному університеті, нейрохірургія вважалася елітною дисципліною з високим порогом входу. Туди йшли ті, хто не боявся відповідальності. Табаков обрав саме цю територію – і, видається, почувався там досить упевнено. Його вабила операційна, а також те, що за її межами: механізми регенерації, клітинна терапія, можливість вивести нейрохірургію за межі звичної рутинної медицини.
Ще в студентські часи він натрапив на публікації про клітини нюхової оболонки – ті самі, що мають здатність поновлюватися протягом життя. Цікаво, що саме ці клітини (olfactory ensheathing cells, OECs) виявили потенціал до відновлення ушкоджених аксонів у спинному мозку. Ідея була революційна, але й виглядала дещо фантастично. У Польщі тоді подібне не обговорювали навіть на рівні теорії.
Минуло кілька років – і Табаков повернувся до теми вже як хірург. Він запропонував колегам із Вроцлавської клініки провести першу експериментальну трансплантацію OECs у пацієнта з повним ушкодженням спинного мозку. Його не підтримали одразу. Але хтось висловив надію, що, якщо вже хтось це зробить у Польщі, то це бути саме Табаков». Так і вийшло.
Інновація, яка кидає виклик медицині
У медичній спільноті довго побутувала теза: нервова тканина не відновлюється. Спинний мозок, якщо пошкоджений – це назавжди. Табаков цей міф спростував. Його метод ґрунтується на клітинах, які ми всі маємо, – нюхові оболонки. Точніше, на гліальних клітинах із них. Саме вони здатні «супроводжувати» відновлення аксонів.
Після років експериментів на тваринах він наважився на операцію, що згодом потрапила на шпальти світових медіа. У 2014 році команда Табакова пересадила пацієнтові клітини нюхової оболонки, узяті з мозкової частини, та поєднала їх із нервовим мостом. Цей пацієнт мав повний переріз спинного мозку – з нульовою чутливістю нижче пояса. І за кілька місяців після операції він почав рухати ногами.
Медійники назвали це «медичним дивом», але Табаков вважає це звичайною рутинною роботою. Він не претендує на статус пророка. Та водночас підкреслив, що це не героїчна одинична операція, а доказ того, що клітинна терапія вже має хороші перспективи.
Метод Табакова став підґрунтям для створення спеціальної дослідницької програми у Вроцлаві – Wrocław Walk Again. Це багаторічна програма із залученням біоінженерів, фізіотерапевтів і молекулярних біологів. Саме такий міждисциплінарний підхід і дозволив вийти з теорії в операційну.
Павел Табаков як лікар – чим він цікавий ще
Після історії з трансплантацією OECs до Табакова почали звертатися як дослідники, так і пацієнти. І не лише з Польщі. Цілком логічно: якщо десь у Вроцлаві є хірург, який повертає рух людям із повним ушкодженням спинного мозку, то хтось точно захоче туди потрапити. Але тут важливо не створити враження «чарівника». Усе ж ідеться про надзвичайно складну й тривалу терапію, яка далеко не завжди дає ефект.
Де працює і як його знайти
Павел Табаков приймає у Вроцлавському університетському шпиталі – це одна з найбільших державних клінік у Польщі, тож усі дані відкриті. У профілі на ZnanyLekarz.pl вказано, що його спеціалізація – мікрохірургія міжхребцевих гриж, ендоскопія головного мозку, пухлини, вроджені вади ЦНС. Але поруч – і згадка про трансплантації гліальних клітин, що є рідкістю навіть для європейських клінік.
«Головна тема моєї наукової роботи – пошук нових методів лікування травм спинного мозку через внутрішньоспинні трансплантації ольфакторних оболонкових клітин (OECs)».
Потрапити до цього лікаря непросто – через високий попит і дослідницьке навантаження. Але Табаков, на відміну від деяких колег, не йде в тінь після медійного успіху. Він продовжує практикувати – як лікар, а не лише спікер на конференціях.
Що кажуть пацієнти: очікування і реальність
У відгуках найчастіше звучить слово «конкретний». Це не той лікар, який розпливається в загальних словах або перекладає відповідальність на інших. Один із коментарів каже, що фахівець не вдається до зайвих емоцій. Він точно пояснює, що можна робити, а що ні.
Це підтверджує й загальний настрій публікацій: Табаков не обіцяє див, але працює там, де інші давно поставили хрест. Імовірно, саме це й викликає повагу – і серед колег, і серед пацієнтів.
Коли наука стає особистою: чому він це робить
Коли слухаєш, як Павел Табаков говорить про свою роботу, складається враження, що для нього медицина – це місія. Але й фальшивого пафосу в словах нейробіолога немає. Як і фраз на кшталт «призначення» чи «служіння людству». Натомість є чітке: «Мене цікавить, як це працює. І що ми можемо з цим зробити».
Табаков часто наголошує, що працює не сам. Його проєкт – результат командної роботи з біологами, фізіологами, інженерами, реабілітологами. Та водночас він визнає: був момент, коли довелося взяти на себе рішення, яке мало всі шанси провалитися. Зрештою, навіть у науці іноді треба просто сказати: «Ризикуємо».
У публікаціях польською його називають упертим і впевненим – але не заради іміджу, а тому, що «іншого способу пробити систему не існує». Цю систему він пробиває вже понад 10 років – і це приносить результати.
Отже, вроцлавський лікар спокійно й уперто впроваджує те, що донедавна вважалося абсурдом. І, здається, зовсім не має наміру зупинятися.
Нейровиклик майбутнього: куди рухається наука – і чи справді в правильний бік
Коли Табаков починав, клітинна трансплантологія в неврології була радше на маргінесах – десь між фантазією та гіпотезою. Сьогодні ж вона вже поруч із мейнстримом. Але, як це часто буває, що більше уваги – то більше дискусій.
У царині відновлення спинного мозку одночасно розвивається кілька підходів. Окрім трансплантацій OECs, є ще дослідження стовбурових клітин, нейропротезування, нейроінтерфейси, біоінженерні каркаси, навіть електростимуляція мозку. Перевага методу Табакова – він біологічно природний і не вимагає імплантів. Але й має обмеження: не кожен випадок підходить, і результат не завжди передбачуваний.
Це створює простір для суперечок. Одні вважають, що майбутнє – за комбінованими стратегіями (наприклад, OECs + стовбурові клітини). Інші кажуть: треба чекати появи повноцінних штучних нейроінтерфейсів. Проблема в тому, що медицина накопичує знання швидше, ніж встигає впроваджувати їх.
На цьому тлі приклад Табакова особливо показовий: він працює на стику практики й дослідження. Застосовує метод, який має під собою біологічне підґрунтя, підтверджене науковими публікаціями й клінічними результатами. Його підхід – точно один із найперспективніших у сфері відновної нейрохірургії. І саме така зв’язка теорії й практики дає шанс на прорив. Тим більше, що у Вроцлаві є й інші приводи для гордості — світловоди та багато інших моментів, які показані в документальних фільмах про місто.