10 Грудня 2022

Фріц Габер: вчений з Вроцлава, що створив штучні добрива та задушливий газ іприт

Related

“Ейнштейн” з Бреслау — лауреат Нобелівської премії Макс Борн

Німецький фізик-теоретик Макс Борн — член Лондонського королівського товариства...

Лауреат Нобелівської премії Ервін Шредінгер і його кіт

Нобелівський  лауреат Ервін Шредінгер відомий, як один з засновників...

Райнхард Зельтен та його “досконалість тремтячої руки”

Лауреат Нобелівської премії 1994 р. Райнхард Зельтен — перший...

Share

Як би нам не хотілося, щоб світ був більш зрозумілим і можна було свідомо обирати між добром та злом, історія говорить, що все навпаки, і навіть генії з однаковим натхненням служать і світлу, і пітьмі.  В цій статті, на сайті iwroclaw.com, ми розповімо про одну з найсуперечливіших постатей серед “вроцлавських” нобелівських лауреатів  — Фріца Габера.

Рятівник людства

Фріц Габер народився у 1868 р. в заможній єврейській родині, у місті Бреслау (нині Вроцлав). Там же,  отримав вищу хімічну освіту. Потім він вчився в університетах Берліна та Гейдельберга та закінчив технологічну школу в Шарлоттенбурзі. Коли йому виповнилося 22 роки, Габер  захистив докторську дисертацію в Берлінському університеті. Вже тоді було зрозуміло, що на небосхилі світової науки зійшла неабияка зірка, здатна робити в хімії грандіозні відкриття. І як показав час  прогнози не підвели.  

За кілька років до Першої світової війни Фріц Габер співпрацював з німецьким хіміком, і теж майбутнім нобелівським лауреатом — Карлом Бошем. Двоє талановитих вчених за 5 років, зробили те, на що б за цей час не спромігся і сучасний науково-дослідний інститут — створили метод штучного отримання аміаку та дослідили вплив азоту на швидкість росту зернових, визначивши цей елемент, як ідеальне, штучне добриво.

Газети в той час писали, що Габер “створив хліб з повітря” та переміг голод у світових масштабах, адже врожайність зернових на азотних добривах зросла у декілька разів. 

Хімічна війна Фріца Габера

Здається слава “годувальника людства” мала б задовольнити амбіції найамбітнішої людини, але не в випадку Фріца Габера. У Першій світовій війні, що почалася у 1914 р. він побачив не глобальну катастрофу, а тільки вікно можливостей для себе. 

Так почалася співпраця з оборонним комплексом Німеччини, де вчений відповідав за виробництво бойових отруйних речовин. Його відкриття в цій сфері призвели до загибелі десятків тисяч людей. Мало того, в битві при Іпрі, де німецька армія  застосувала задушливий газ, який пізніше  отримав назву “іприт”, вчений особисто керував операцією та вів записи, про вплив отруйної речовини на людину. Все це він робив, спостерігаючи за стражданнями та смертю солдат після хімічної атаки.

При цьому Габер не тільки не відчував провини за свій вчинок, але й виправдовував себе тим, що створена ним “непереможна зброя” дозволить швидко виграти війну й зменшить кількість людських втрат.

Очевидно, що ці аргументи не здалися переконливими його дружині, яка не витримала психологічного навантаження та покінчила життя самогубством.

Циклон Б та Третій Рейх

Хай там як, але у 1919 р., не дивлячись на протести його колег по науці, Габер отримав Нобелівську премію за метод створення штучного аміаку.

В період Веймарської  республіки вчений працював у господарській галузі Німеччини, а саме, відповідав за ліквідацію паразитів — вошів та клопів. З цим завданням він чудово справився, створивши ефективний засіб — газ Циклон Б. 

А через декілька років, нацисти, що прийшли до влади в Німеччині, стали використовувати його для масових вбивств ув’язнених у газових камерах концтаборів. 

Щодо відносин вченого з новою владою, вони, м’яко кажучи, не склалися. Заважало єврейське походження Габера, хоч він і перейшов у протестантство ще 1902 р. Нацисти євреїв не любили, і як би Габер не захищав нову владу і не критикував єврейських учених, які емігрували за кордон, йому довелося зробити те саме — виїхати з країни.

Життя в еміграції

У 1933 р., після втечі до Англії Габер декілька місяців працював в Кембридзькому університеті, а потім отримав запрошення на посаду в палестинському дослідному інституті Даніеля Сіффа в Реховоті. 

Вчений на пропозицію погодився, та раптово захворів, у нього стався серцевий напад. У Реховот він виїхав на початку 1934 р., але так і не доїхав до нового місця роботи. Під час зупинки у Швейцарії, стан його здоров’я погіршився, від чого він і помер у віці 65 років. Поховали Фріца Габера в Базелі, у сімейному склепі, поряд з першою дружиною.

.,.,.,.