З історії нам відомо, що чума є однією з найстрашніших хвороб епохи Середньовіччя. Вроцлав вона не оминула теж, але були в місті й інші епідемії, які забирали життя сотнями й тисячами за короткий проміжок часу. Далі на iwroclaw.com ми дослідимо ці сумні події давнини й нашого часу та проведемо деякий аналіз.
Чума
Якщо говорити про Середньовіччя, чума, за свідченням істориків, з’являлася в місті кожні 10-15 років, завдаючи величезних втрат. Лікарі в той час дуже цінувалися й ставали жертвами викрадень. Відомий випадок, коли викрали двох лікарів із Барселони, і місто платило викуп за їх визволення. Мацей Лаґєвський, директор Вроцлавського міського музею, порівнює це з тим, якби сьогодні зі столиці Нижньої Сілезії викрали відомого лікаря, наприклад професора Кшиштофа Сімона, і місто мусило б його викупляти.
Навесні 2020 року у Вроцлаві був локдаун через коронавірус, і місто раптово спорожніло. Це нагадало історикам описані в літописах епідемії 16-17 століть, коли місто зачиняло корчми та школи, костели залишалися порожніми, а розваги були заборонені. Однак стародавні описи епідемій були значно драматичнішими. Процесії з похоронними возами, заповнені трупами, постійно тягнулися вулицями. Дзвін, який регулярно лунав із місцевих костелів, доповнював атмосферу гнітючої тривоги.
Епідемії, зокрема чума, вражали Вроцлав і підконтрольну йому частину Сілезії досить часто, супроводжуючи періоди війн та міграцій. Відомо, що чума 1568 року забрала життя майже дев’яти тисяч людей, а це близько третини населення міста. Вроцлавський міський музей зберігає меморіальну дошку на честь жертв тієї епідемії, яка відіграє роль світського пам’ятника.
Звідки дме вітер епідемій: уявлення вроцлавців і факти
Епідемії в Середньовіччя траплялися з різним інтервалом та мали різні наслідки. Як правило, вони приходили із заходу, наприклад з Італії. Дослідження минулих епідемій показують, що такі хвороби, як тиф і дизентерія, часто вирували під час воєн, коли ніхто не дбав про санітарію. Факти свідчать, що ці хвороби були причиною 70 відсотків смертей під час військових конфліктів.
Однак у Вроцлаві, як і в багатьох інших містах, було заведено звинувачувати в епідеміях євреїв, які нібито виливали отруйні речовини в криниці та джерела. Часто ці масові зараження називали мором, або чумним повітрям. Коли в історичних працях описується якась пошесть, використовували досить розмитий опис симптомів, через що важко точно ідентифікувати хворобу. Проте є підстави вважати, що найчастіше це була чума.
Іноді поява смертельної хвороби викликала забобонний страх, а чумне повітря вважали покаранням за скоєні гріхи. І якщо звинувачення себе в гріхах ще могло мати хоч якісь позитивні наслідки (каяття, впокорення), то звинувачення євреїв призводило до спалаху іншого роду пошесті – ненависті до людей іншої нації. Говорили, що євреї, юдеї за віросповіданням, спеціально отруювали водні джерела або повітря, щоб заподіяти шкоду християнам. У результаті в багатьох місцях євреїв вбивали, спалюючи чи вішаючи.
Водночас лікарі Вроцлава намагалися знайти більш реалістичні версії. Наприклад, називали задушливе повітря, або отруйну пару, що походила від трупів, які залишалися після воєнних сутичок і не були поховані. Також у важкий час люди недоїдали, що теж вважали ймовірною причиною хвороб. Уже на той час медикам було зрозуміло, що зараження відбувається через контакт з інфікованими особами або з предметами чи одягом, яких вони торкались.
Де ховали померлих і як захищалися
Коли виникала потреба ховати величезну кількість жертв епідемій, у Вроцлаві з’являлись нові кладовища біля костелів. Після епідемій чуми цвинтарі залишилися, зокрема, у таких місцях, як костели Єлизавети, Марії Магдалини та Варвари, де створили свого роду братські могили.
З метою захисту від епідемій у минулому робили спеціальні сторожові вежі для військових, які проходили через місто. Там перевіряли документи й влаштовували карантин. У межах боротьби з епідеміями в місті також ставили гауптвахти біля мостів і воріт.
Лікарі того часу, хоча й без сучасних засобів захисту, намагалися лікувати хворих різними методами. Вони використовували кровопускання, видалення або спалення пухлин, і вводили зілля з екзотичних інгредієнтів. Медики носили характерний одяг – довгі навощені пальта, шкіряні капелюхи та маски з довгими дзьобами, які, як вважалося, мали захищати від “гнильного повітря”. Ці маски часто були заповнені травами, які буцімто нейтралізовували інфекцію.
Які ще були епідемії
Крім чуми, найстрашнішими хворобами у Вроцлаві, які спричиняли епідемії, були холера, малярія, віспа і тиф. Холера, до речі, свого часу дуже сильно підкосила наполеонівську армію. Під час Першої світової війни число жертв епідемій обчислювалося мільйонами, але тоді до холери й тифу додалась сумнозвісна “іспанка”. А в 1963 році в місті вирувала описана нами раніше пошесть віспи, яка тривала 95 днів і призвела до ізоляції Вроцлава від решти країни. Спочатку лікарі діагностували хворобу як вітрянку, через що вірус поширився сильніше, ніж це мало би бути у 20 сторіччі.
Чомусь саме на останній епідемії зосереджена більшість історично-оглядових статей, пов’язаних із масовими хворобами у Вроцлаві. Напевно, вона була однією з наймасовіших у так звані цивілізовані часи. Звісно, ми знаємо, що пізніше місто провідав пан коронавірус. Але це тема для окремої розмови.