Веслав Саньєвський – всебічно освічена людина. Він дипломований математик (факультет математики, фізики та хімії у Вроцлавському університеті), вивчав історію мистецтва та журналістику. У 1980 р. Саньєвський закінчив факультет сценарної майстерності у Польській національній школі кіно, телебачення та театру у Лодзі. У цій статті, на сайті iwroclaw.com, ми розповімо про найкращі фільми цього чудового режисера та його творчі здобутки.
Кінокритик, що мріяв стати режисером
Кінокар’єра Саньєвського розпочалася у журналістиці. В 1974-81 роках він працював у щомісячнику “Opole”, а пізніше в “Odrze”, де завідував відділами кіно. Читачі любили журналіста Саньєвського за легкий, інтелігентний стиль та за гостру, але об’єктивну критику.
У 1978 р. він видав збірку статей про кінематограф “Wróżenie z cinema” (Ворожіння з кіно) та збірку репортажів “Pierwszy stopień do piekła” (Перший крок у пекло). 1981 р. вийшла ще одна збірка його фейлетонів про кіно “Niewinność utracona w kinie” (Невинність, втрачена в кіно).
Сам Саньєвський до журналістської діяльності ставився, як до тимчасового заняття, і не приховував, що рано чи пізно зніматиме кіно самостійно. Пізніше, в одному з інтерв’ю він розповів, що ще коли вчився в школі знав, що буде режисером.
До речі, перші кроки у цьому напрямі Веслав Саньєвський зробив ще 1971 р. Він зняв короткометражний фільм “Wielki świat” (Великий світ) і отримав приз симпатій глядачів на студентському кінофестивалі в Катовіце.
У 1977 р. журналіст Саньєвський написав кіносценарій повнометражного фільму “Poza układem” (Поза системою) для режисера Яна Руткевича. Зазначимо, що у цьому проєкті Саньєвський не обмежився роботою зі сценарієм, а спробував себе й у ролі актора.
Очевидно, кінокритик Саньєвський етап за етапом, послідовно, йшов до своєї мрії. Так, у 1979 р. він асистент Анджея Вайди у фільмі “Диригент” і другий режисер у Сильвестра Хенчинського в телекартині “Bo oszalałem dla niej” (Бо я збожеволів для неї). У 1981 р. він також співпрацював з Войцехом Марчевським у фільмі Dreszcze (Тремтіння).
Творчість та цензура
Однак життя сповнене несподіванок. Самостійна режисерська кар’єра Веслава Саньєвського почалася з телефільму “Wolny Strzelec” (Фрілансер)…і могла на ньому й закінчитися. Після прем’єрного показу в студійному кінотеатрі картину забракувала цензура, її поклали на полицю, на 6 років. І побачили глядачі цю роботу Саньєвського лише в 1987 р.
Всі ці роки Веслав добивався скасування заборони і водночас готувався до знімання наступного фільму. У 1983 р. вийшла його друга картина, “Nadzór”. Фільм знову не сподобався чиновникам від кіно, а режисер заробив імідж бунтаря, за занадто злободенні та гострі теми.
Зокрема, в “Нагляді” йшлося про жіночі в’язниці та несправедливі вироки судів. Картина отримала права на обмежений показ та фактично повторила долю “Фрілансера”. У широкий прокат фільм вийшов лише в 1988 р.
У своїх наступних роботах Веслав Саньєвський залишився вірним гостросоціальній тематиці.
У 1985 р. вийшов його третій фільм “Sezon na bażanty” (Сезон фазанів), присвячений проблемі польської еміграції, в 1988 р. картина “Dotknięci” (Постраждалі). На цей раз режисер досліджував проблему людської самотності на прикладі пацієнта психіатричної лікарні.
Зазначимо, що всі ранні картини Саньєвського так чи інакше перегукуються з критикою пригнічення в тоталітарному суспільстві.
Кіно вільного світу
Кінець 80-х у Польщі — це крах комуністичного режиму і свої фільми у 90-х Веслав Саньєвський знімав уже у вільній країні. В 1993 р. у прокаті виходить комедійна драма про життя акторів – “Інопланетянин повинен літати”, у 1996 р. “Дощовий солдат” – історія про сталінські часи в Польщі. У 2006 р. режисер знову звертається до теми невинно засуджених у фільмі “Безмірна справедливість”. У 2011 р. вийшла остання на цей момент картина Веслава Саньєвського “Перемога” про два “закриті” світи — світ іподромів і світ фортепіанних конкурсів.
До уваги, у фільмографії режисера, окрім художніх картин, є кілька документальних, присвячених знаменитим співгромадянам. Крім того, Саньєвський ще й театральний режисер, Вистави у його постановках, починаючи з 1984 р., з успіхом йшли в театрах Лодзі, Вроцлава, Кракова.
