10 Грудня 2022

Вальдемар Кшистек — режисер, що знімає політичні трилери та обожнює Нижню Силезію

Related

“Ейнштейн” з Бреслау — лауреат Нобелівської премії Макс Борн

Німецький фізик-теоретик Макс Борн — член Лондонського королівського товариства...

Лауреат Нобелівської премії Ервін Шредінгер і його кіт

Нобелівський  лауреат Ервін Шредінгер відомий, як один з засновників...

Райнхард Зельтен та його “досконалість тремтячої руки”

Лауреат Нобелівської премії 1994 р. Райнхард Зельтен — перший...

Share

Попри те, що не всі картини цього режисера — беззаперечні шедеври, і в його фільмографії є провальні проєкти, він залишається однією з найпомітніших постатей у сучасному польському кінематографі. У цій статті, на сайті iwroclaw.com, ми розповімо про талановитого та неординарного Вальдемара Кшистека, його творчі успіхи, невдачі та безмірну любов до Нижньої Сілезії.

Кіно назавжди

Вальдемар Кшистек народився в 1953 р. у Свобниці (Західно-Поморське воєводство), проте його дитинство та юність пройшли у Нижній Сілезії, у Легниці, куди батьки хлопчика переїхали після його народження. За словами режисера, про Свобницю йому сказати немає що, то були перші місяці його життя, а ось Легницю він вважає рідним домом. Там він жив, доки не закінчив середню школу, після чого переїхав до Вроцлава.

У Кшистека дві вищі освіти. Перша спеціальність – філолог (факультет польської філології Вроцлавського університету), друга – режисер (факультет радіо та телебачення Сілезького університету в Катовіце). Там, у 1981 р., він отримав диплом і відтоді його життя — це знімальні майданчики, актори, ролі, сценарії та все, що має відношення до кінематографа.

Легниця назавжди

Щодо Легниці, то Кшистек у свої творчості завжди повертається до цього міста. Так, свою першу повнометражну картину “Призупинення” (1986 р.) режисер зняв про події в повоєнній Легниці. До речі, фільм про кохання медсестри Анни (Крістіна Янда) та засудженого до розстрілу колишнього офіцера Армії Крайової Марселя (Єжи Радзівілович) отримав “Бронзових левів” за найкращий режисерський дебют на фестивалі польського кіно у Гданську.

Фігурує Легниця і в наступних картинах Кшистека. У відзначеній “Золотими левами” “Маленькій Москві” (2008 р.) основні події відбуваються у Легниці. У цьому місті насправді після війни стояв радянський гарнізон — закрите військове містечко, тут за сценарієм і стався роман між дружиною радянського льотчика та польським офіцером.

До речі, крім “Золотих левів” на фестивалі польського кіно у Гдині, “Маленька Москва” отримала — польську кінопремію “Орли” за найкращий сценарій, Приз глядацьких симпатій на Московському кінофестивалі та стала найпопулярнішою стрічкою польського кінопрокату у 2009 році.

Про Нижню Сілезію Кшистек не забуває і постійно наголошує на її значенні та впливі. Навіть тема його докторської дисертації – це “Нижня Сілезія, як джерело правди у моїй кінороботі”.

До речі, дії його останнього фільму, трилера “Фотограф” (2014 р.) також пов’язані з подіями у Легниці та радянському військовому містечку.

Що знімає Кшистек?

З перших кроків у кінематографі Кшистек вражав колег по цеху, кого мужністю, а кого, в хорошому сенсі, нахабством. У 1984 р., у період жорсткого моралізаторства і боротьби з усім “західним”, “зелений” дебютант знімає фільм жахів (“Спорідненість”). За свою наступну кінокартину “У підвішеному стані” він боровся кілька років і врешті-решт зняв її так, як вважав за потрібне, а не як вимагала цензура.

Щоправда, кажуть, допоміг в цьому Кшистеку авторитетний Єжи Хоффман, з яким у режисера склалися приязні стосунки.

Успіх “У підвішеному стані” надовго визначив пріоритети Вольдемара Кшистека — у майбутньому він неодноразово брався за політичні теми. Це “Останній пором”, де герої дізнавшись про запровадження воєнного стану в країні наважуються на ризиковану подорож по “крижаному” морю. Свій рахунок комуністам режисер пред’явив і у картині “Звільнені від життя”. Фільм був відзначений на фестивалі в Сан-Себастьяні та став найбільшим міжнародним успіхом режисера. Успіхом у творчій кар’єрі режисера стала й стрічка “80 мільйонів” (2011 р.) про боротьбу польської “Солідарності” в 80 роки XX ст.

Втім, є в Кшистека й відверті невдачі. Це “Польська смерть” (1994 р.), де публіка не оцінила його спробу зобразити політичні реалії 90-х, а також стрічка “Без жалю” (2000 р.), яку критикував за банальність та бульварщину.

Дві невдачі поспіль змусили режисера зайнятися менш амбітними проєктами  — телевізійними серіалами. І ця перерва пішла йому вочевидь на користь. У 2008 р. він зняв повнометражну “Маленьку Москву”, свій найвдаліший з усіх боків проєкт, а потім і телесеріал “Анна Герман”, який отримав позитивні відгуки критиків та глядачів.

Остання робота майстра — “Фотограф” (2014 р), про демонічну дитину, яка перетворилася на серійного вбивцю, не повторила успіх останніх стрічок режисера. Фільм сварили й критики, і глядачі, за зайвий кітч та надуманість сюжету. Втім, попри це, картина все ж таки знайшла своїх шанувальників на фестивалі в Гдині, там її навіть назвали однією з найкращих.

.,.,.,.