У вроцлавських операційних дедалі частіше чути легке клацання джойстиків. Це не плутати з розвагами – так виглядає сучасна хірургія, де скальпель тримає не хірург, а його механічний помічник. Без рук і ніг, але з камерою, чотирма «лапами» й непоганим послужним списком. Зі статті на iwroclaw.com ви дізнаєтесь, хто у Вроцлаві лікує за допомогою роботів, які саме операції вже віддають техніці, як працює система da Vinci й навіщо хірургу знання, пов’язані з комп’ютерними іграми.
Робот-хірург у дії: що таке система da Vinci і як вона працює
Цю інновацію ми вже трохи згадували в цій статті. Але тема настільки цікава й важлива, що варто зупинитися на ній докладніше.
Уявіть собі: хірург сидить не біля пацієнта, а окремо – за консоллю, схожою на щось між симулятором польотів і робочим місцем дизайнера. Перед ним – 3D-зображення внутрішніх органів, що збільшене вдесятеро. Поруч – чотири механічні «руки», які повторюють кожен рух хірурга, але ще точніше й без мікроскопічного тремтіння. Це і є система da Vinci.
Ідея проста: якщо є можливість зменшити розріз, зробити рухи точнішими, а крові втратити менше – чому б не спробувати? Робот не вирішує, що різати – він просто виконує. Уся складна частина залишається на совісті лікаря, тільки тепер той може працювати без фізичної втоми, з максимальною концентрацією.
У Вроцлаві середини 2020-х використовують уже четверте покоління системи da Vinci. Це одна з найдосконаліших моделей: має високу роздільну здатність зображення, тонкі маніпулятори та функцію «розумного» масштабування рухів. Якщо лікар трохи тисне джойстик – робот рухає інструмент ще повільніше. Бо у внутрішніх органах поспіху краще уникати. І тому, коли хірург мав геймерський досвід, це лише на користь.
Сама машина виглядає масивно – вага близько 900 кг. У військовому госпіталі Вроцлава навіть довелося підсилити стелю, перш ніж її можна було встановити в операційній. Але пацієнти про це не замислюються: для них усе обмежується кількома невеликими розрізами й набагато коротшим, ніж раніше, перебуванням у лікарні.
Хто й для чого оперує з допомогою робота у Вроцлаві
У Вроцлаві роботизовану хірургію вже давно не подають як екзотику. Це щоденна практика одразу в кількох лікарнях міста. Піонером стала Воєводська спеціалізована лікарня, де ще у 2010 році з’явився перший да Вінчі. Потім підтягнулися й інші: Університетська клінічна лікарня з Медичним університетом і Військовий шпиталь на вулиці Вайгля. Техніка дуже серйозна, а лікарі добре підготовлені. Не дивно, що кількість операцій (успішних!) – стабільно зростає.
Що конкретно тут роблять за допомогою роботів? Найчастіше це урологічні втручання. Простатектомії стали класикою жанру: менше ускладнень, точніше видалення, більше шансів зберегти функції. Але цим все не обмежується. У Вроцлаві da Vinci вже активно використовують і в онкології – для резекцій пухлин, і в гінекології – зокрема, при лікуванні ендометріозу або видаленні новоутворень.
У Вроцлаві вже є і кардіохірургічні операції, виконані з допомогою робота. Працювали, а точніше «грали на консолі» в Університетській клінічній лікарні. Професор був у ролі диригента, а маніпулятори робили надточні рухи біля серця. Хто б міг подумати про таке навіть наприкінці 20 століття?
Тобто вроцлавські лікарні освоїли техніку як щоденний інструмент. Пацієнтам від цього зовсім не гірше.
Робот проти скальпеля: переваги для пацієнта (і трохи про проблеми)
Ідея цілком зрозуміла: якщо можна різати менш болісно – чому б цього не робити? Роботизована хірургія дає саме це. Менші розрізи, менше крові, менше болю після операції. І ще один бонус – пацієнт відновлюється швидше, часто вже за кілька днів залишає лікарню без серйозних обмежень.
Робот також не тремтить. Там, де людська рука може на міліметр схибити, механічна зробить усе філігранно. А в деяких зонах цей міліметр вирішує дуже багато – наприклад, чи буде пацієнт контролювати сечовипускання після операції. В урології та гінекології це критично.
Є й зворотний бік. По‑перше, ціна. Один da Vinci коштує, як нова операційна на кілька столів. Додайте видатки на витратні матеріали, навчання персоналу, технічну підтримку – і вийде сума, яку лікарня сама не витягне. Саме тому певні процедури в Польщі почали офіційно фінансувати з бюджету. Щоправда, лише з 2025 року. Повільно, але зрушення є.
По‑друге, потрібні навички. Ця штука не працює в режимі «натисни кнопку – отримаєш операцію». Лікар має пройти навчання, скласти тести, потренуватись на симуляторі – і тільки потім отримує право сісти за консоль. Інакше – ризики, які жоден робот не перекриє. І чому в школах дітям не кажуть, наскільки важливі для лікарів якісні відеоігри?
Утім, якщо техніка в надійних руках – користь очевидна. Пацієнт отримує точну, менш травматичну операцію, лікар – комфортну роботу, лікарня – репутацію. Лише от техперсонал госпіталю час від часу згадує, як довелося підсилювати перекриття, щоб цей залізний гість не завалився разом зі стелею.
До речі, цікаво, як змінюється сприйняття хвороб. Колись у Вроцлаві вони навіювали страх і містичні сюжети – згадаймо хоча б фільм «Пошесті Бреслау» (хоча він більше про моральні вади). Тепер же навіть складна операція більше схожа на керований технічний процес, ніж на боротьбу за життя, як це було в 19 столітті.