Один із найвідоміших кінофестивалів Польщі, який проводиться у Вроцлаві, наголошує на авторському, експериментальному й артхаусному кіно. Його назва – “Нові горизонти” – показує, що деколи творцям фільмів потрібно вирватись зі звичних шаблонних сюжетів і рішень, а натомість відкривати щось нове. Наскільки це вдається? Чи подарував фестиваль якісь нові імена, нові ідеї? І що ще цікавого пропонує Вроцлав поціновувачам кіно? Розбираємось на iwroclaw.com.
Фестиваль як платформа для нового кіно
Фестиваль “Нові горизонти” у Вроцлаві зарекомендував себе як одна з головних платформ для сміливих експериментів у сфері кінематографа. Головна мета заходу – підтримка режисерів, які прагнуть вийти за межі звичних форм, розкриваючи нові способи оповіді й новаторські технічні рішення.
У межах фестивалю демонструються роботи, які інколи важко уявити в прокаті. Наприклад, фільм Genesis режисера Філіпа Ґроусса, що увійшов якось у програму, досліджує циклічність життя. Автор поєднує там техніку slow cinema та документальні елементи. Стрічка складається з серії дальніх планів, які зображають зміну пір року у віддаленому регіоні без жодного слова за кадром. Подібні твори демонструють, що фестиваль не нехтує фільмами, які можуть бути недооцінені через свою комерційну непривабливість.
Також на фестивалі нерідко дебютують автори, які надалі здобувають міжнародне визнання. Наприклад, у 2017 році саме тут уперше був представлений фільм The Treehouse німецької режисерки Анке Штейн. Стрічка, побудована на грі світла і тіні, стала дослідженням теми ізоляції та пошуку ідентичності. Креативний підхід режисерки (анімацію поєднано тут з ігровим кіно) здивував критиків, а фільм знайшов на фестивалі дистриб’юторів.
“Нові горизонти” також активно підтримують місцевих режисерів. Зокрема, стрічка Cisza wśród drzew (режисер Адам Новак) отримала нагороду в категорії “Кращий експериментальний фільм”. У цій стрічці відображена концепція занурення глядача в тишу – кожен кадр нагадує живу картину, де рухи персонажів і звуки природи виступали головними елементами дії. От де є простір для фантазії!
Крім того, на фестивалі проводяться майстер-класи та лекції для молодих кінематографістів. Мета шляхетна – підтримати їх необхідними знаннями про те, як створити цікаву концепцію; як, зрештою, її реалізувати. Тому “Нові горизонти” не обмежуються лише показом оригінальних фільмів. Фестиваль допомагає талановитим митцям натренувати свою сіру речовину народжувати ідеї, здатні змінювати уявлення про кіно.
Відкриття в кінематографі: нові імена та ідеї
Фестиваль “Нові горизонти” у Вроцлаві неодноразово ставав місцем дебюту режисерів, чиї роботи згодом привертали увагу кінокритиків і міжнародної авдиторії. Однією з головних особливостей заходу є акцент на фільмах, які ставлять перед глядачем незручні запитання або відкривають новий погляд на світ.
Наприклад, у 2020-ті роки багато обговорювали фільм Sygnały ciszy режисерки Малгожати Левандовської. Він зосереджується на темі соціальної ізоляції в цифрову епоху. Стрічка поєднує імпровізацію акторів і документальний підхід, щоб створити ефект спостереження, наближаючи глядача до реальності героїв. Ідея показати, як сучасні технології замінюють живе спілкування на холодну інтерактивність, викликала жваві дискусії.
Ще одним відкриттям став фільм Echoes of the Void індійського режисера Раґава Менона, що отримав нагороду в категорії дебютів. Ця робота вразила глядачів своїм метафоричним підходом до теми екологічної катастрофи. Менон створив постапокаліптичний світ, у якому природа поступово відновлюється після руйнівного впливу людини. Фільм вирізняється поетичністю зображень, використанням звукових пейзажів і мінімалістичною подачею.
Важливе місце займають і польські дебюти. Стрічка Korytarze czasu (режисер Кшиштоф Дерек), презентована у 2021 році, стала своєрідною антологією спогадів про дитинство, переданих через незвичайну комбінацію архівних відео та сучасної анімації. Ідея дослідження суб’єктивності пам’яті принесла Дереку світове визнання.
Особливості кінопоказів на стінах будівель Вроцлава
Та не лише “Новими горизонтами” живе вроцлавський кінематографічний артхаус. Інший подібний захід дозволяє перетворити на монітори історичні будівлі Вроцлава. У межах проєкту “Кіномурал” у районі Надодже було організовано показ 75 короткометражних фільмів, які оживили стіни старовинних домів, трансформуючи звичний міський пейзаж на живе полотно для кіномистецтва.
Особливість такого формату в його інтерактивності: глядачі буквально поринають у простір фільму, де сцени стають частиною архітектури. Ця форма демонстрації кіно підкреслює гармонію між творчістю та міським середовищем. У Надодже показували фільми різних жанрів – документальні, художні. Зачіпалися найактуальніші теми: урбаністики, зв’язку між людиною та довкіллям тощо.
Кінопокази просто неба, організовані біля історичних пам’яток Вроцлава, привертають увагу і до самого міста, яке знову стає культурною столицею. Ці заходи відкриті для всіх і мають демократичний характер: будь-хто може долучитися до перегляду.
Які наслідки таких проєктів? Кіно перестає бути лише інтер’єрним мистецтвом і стає частиною вуличної культури.