Уявіть собі вуличного артиста, який на очах у захопленої публіки жонглює вогняними факелами. Поруч музикант витягує з гітари звуки гарної мелодії, після чого, здається, навіть стіни будівель на площі Ринок починають підтанцьовувати. Таку картину можна спостерігати в місті, наприклад на щорічному фестивалі вуличного мистецтва BuskerBus. Але Вроцлав стає майданчиком для митців різних напрямів і в інший час. Як ця особливість збагачує місцеву культуру, обговорюємо далі на сайті iwroclaw.com.
Вуличне мистецтво у Вроцлаві: приклади
Коли говорять про вуличне мистецтво, найпершим спадає на думку, напевно, стріт-арт. Саме малюнки на стінах, оригінальні місцеві скульптури, дозволяють наповнити міський простір глибоким змістом. Вони чудово вписуються у вроцлавську архітектуру і є популярним місцем для того, щоб зробити пам’ятну світлину з друзями чи сім’єю. Але це навіть щось більше – свого роду діалог між містянами-творцями і поціновувачами мистецтва. А ще таким чином Вроцлав ніби хоче щось розповісти про себе.
Але, звісно, стріт-арт – не єдина “страва”, якою місто хоче “пригостити” голодних споживачів культурних продуктів. Насправді їх безліч, і вони стосуються буквально всіх галузей мистецтва – музичної, циркової, кінематографічної тощо. Сьогодні Вроцлав не лише славиться вуличним мистецтвом, а й розвиває середовище для інновацій — наприклад, у вигляді Вроцлавського технологічного парку (WPT), який став важливою точкою для стартапів, науки й бізнесу.
Тож розгляньмо конкретні приклади.
Кольорове подвір’я в Надодже
Надзвичайно зворушливий приклад розмальованих стін можна спостерігати в районі Надодже, на вулиці Рузвельта. Тут розташовані будинки, вік яких налічує понад 200 років, але їхня головна цінність – у яскравих малюнках, які зображують мрії та емоції місцевих художників і мешканців. Ініціатором ідеї став художник Маріуш Миколаєк, але він залучив і жителів будинків – за його визнанням, так він хотів їх здружити. Тепер цей вияв творчої людської натури неодмінно запалює усмішку на обличчях тих, хто проходить повз двір.
Потяг до неба – сталевий мрійник
Поблизу Вроцлавського музею сучасного мистецтва височіє одна з найбільш дивовижних міських скульптур – “Потяг до неба” заввишки 21 метр і вагою 82 тонни. Ця гігантська конструкція відразу привертає увагу. Це справжній паротяг Ty2-1035, що колись мчав залізничними коліями, а тепер, немов відірвавшись від землі, спрямований угору. Робота Анджея Яродського, встановлена у 2010 році, символізує прагнення досягати мрії, подорож у невідоме, вихід за межі можливого. Монументальна форма поєднується з глибоким змістом, залишаючи місце для роздумів: куди ведуть ці невидимі рейки – до неба чи уявного майбутнього?
“Пісочний годинник” – поезія у формі муралу
Фасад Вроцлавського музею сучасного мистецтва став полотном для одного з найвідоміших стінописів міста – “Пісочний годинник”. Ця робота польського митця Станіслава Дрожджа – візуальне вираження ідеї плинності часу. Композиція, створена з польських слів “буде, є, було”, нагадує символічний пісочний годинник, у якому моменти минулого, теперішнього та майбутнього постійно змінюють одне одного. Дрождж, один із провідних представників конкретної поезії, прагнув, щоб слово саме по собі мало автономний зміст, існувало як окремий художній об’єкт. Стінопис з’явився після його смерті у 2009 році, однак у Вроцлаві можна знайти й інші мурали, натхненні його творчістю.
Скульптура “Стілець”
Скульптура з простою описовою назвою “Стілець” розташована в середмісті, неподалік від Вроцлавського університету. Вона була одним із проєктів міського простору, підготовлених для Симпозіуму мистецтв у Вроцлаві 1970 року. Щоправда, реалізувати його вдалося лише у 2011-му.
Цей гігантський стілець мав здаватися надзвичайно великим на тлі інших міських об’єктів. Скульптура, за задумом автора, повинна була впливати на сприйняття буденних речей, які нас оточують.
Ефемерність вуличних робіт
Вуличне мистецтво Вроцлава має цікаву особливість – воно постійно змінюється. Деякі мурали створюються як тимчасові й поступово зникають через вплив погоди або оновлення фасадів. Інші роботи навмисно замальовуються або змінюються самими художниками. Тому творчий процес не зупиняється. Також є місця, де нові зображення з’являються поверх старих – різні покоління митців таким чином наче сперечаються між собою. Постійне оновлення художнього вигляду Вроцлава нагадує, що це безперервний процес.
Коли мистецтво стає туристичним брендом
Вроцлавське вуличне мистецтво вже давно стало елементом туристичного бренду міста, особливо якщо згадати знайомих усім місцевих гномів. Мурали й артінсталяції вкотре доводять, що Вроцлав відкритий для різних видів мистецтва, включаючи фольклор. Ну а гноми, ці карликові скульптури, були виявом антикомуністичного партизанського руху, але згодом стали однією з головних атракцій для туристів.
Подібний ефект мають і масштабні кінопроєкти, що перетворюють будівлі на гігантські екрани. Там час від часу демонструють експериментальне й артхаусне кіно. Тому у Вроцлаві мистецтво необов’язково шукати в музеї, ним можна насолоджуватися навіть на вулиці!