У Вроцлаві діє унікальний театр, де лялькові спектаклі є внеском у сучасну культуру. Театр відомий навіть на міжнародному рівні. Ідеться про мистецький заклад, розташований за адресою площа Театральна, 4, і зветься Wrocławski Teatr Lalek (WTL). Що цікавого відомо про нього і його внесок у культуру міста? Яка його історія? Досліджуємо на iwroclaw.com.
Вроцлавський театр ляльок: особливості, місія
Вроцлавський театр ляльок надає перевагу сучасній польській драматургії. Театр залучає до створення вистав митців, які прославилися роботами для дорослих, але з ентузіазмом сприймають можливість працювати для дітей. Багато постановок створюється на спеціальне замовлення.
Традиції та інновації
У репертуарі театру переважають вистави на основі сучасних текстів, що підіймають складні, але важливі для молоді теми. Серед них:
- сімейні конфлікти (“Кривоніс” режисера Роберта Яроша, “SAM, або підготовка до життя в родині” Якуба Крофти);
- соціальна ізоляція та самотність (“По шнурку” Йоанни Герігк, “Одд і Луна” Пшемислава Ящака);
- смерть (“Можливо, море” Михала Дерлатки, “Пекло – рай” Якуба Крофти);
- соціальні проблеми: бездомність, міграція чи екологічна криза.
Театр активно експериментує з різними формами мистецтва. Тут поєднують класичне лялькарство з сучасними технологіями: мультимедіа, танцем, текстами постдраматичного напряму. Також бувають сучасні інтерпретації класики, як-от “Чарівна флейта” Моцарта чи “Буря” Шекспіра.
Соціальна й освітня місія
Вроцлавський театр ляльок бореться з культурною ізоляцією. Для найменших глядачів (від немовлят до трирічних дітей) проводяться вистави й ініціативні майстер-класи. Також театр працює з дітьми та молоддю з центрів опіки, організовуючи літні табори, творчі майстерні й молодіжні театральні проєкти.
Особлива увага приділяється програмам для дітей із сенсорними порушеннями. З 2017 року театр започаткував ініціативу “Відкрите мистецтво”, що включає спеціальні вистави з аудіодескрипцією, перекладом жестовою мовою та інтерактивні заняття з досвідченими педагогами. Щороку дві прем’єри адаптуються для дітей із порушеннями слуху чи зору.
Отже, Вроцлавський театр ляльок – унікальний культурний простір, який поєднує в мистецтві інноваційний підхід та ідеї соціальної відповідальності. Але яка історія закладу?
Історія театру ляльок
У жовтні 1946 року в залі Театру ляльок і акторів уперше пролунав дитячий сміх. Майстерно створені ляльки, керовані досвідченою рукою Ельжбєти Калінович, миттєво завоювали симпатії глядачів.
1946–1962 рр.: початок і перші зміни
18 жовтня 1946 року показали виставу “Пригоди Ґенґорка” Ніни Ґернет і Тетяни Ґуревич у приміщенні за адресою вул. Резнична, 12 (теперішній Вроцлавський сучасний театр). У 1948 році заклад отримав нову назву – Театр юного глядача, а в 1950-му – став державним.
Засновники, Зенон і Ельжбєта Каліновичі, педагоги за освітою, здобули досвід у театрі ляльок під час перебування в Радянському Союзі. Уперше вони познайомилися з ляльковою сценою в Донбасі, а згодом, працюючи в Новосибірську, удосконалювали свої навички. У 1946 році вони повернулися до Польщі, аби продовжити театральну діяльність. А взагалі в той час театри ляльок активно створювалися по цілій Польщі, що свідчило про прагнення надолужити те, що діти втратили під час війни.
З 1948 року акцент поступово зміщувався на драматичні вистави. До співпраці долучилися режисери та сценографи, зокрема Барбара Ґутекунст, яка вплинула на естетику постановок, додавши яскраві кольорові рішення до реалістичних декорацій.
У 1950 році сформувалася постійна Лялькова сцена під керівництвом Станіслава Бурсевича. Він залучав дітей до театру через співпрацю зі школами, а також проводив дослідження впливу театрального мистецтва на молодь. Водночас репертуар підпорядковувався вимогам соціалістичного реалізму.
Протягом 1950-х і 1960-х років неодноразово змінювались локація театру та його керівництво. Так, у 1956–1958 роках театр, очолюваний Леокадією Серафінович, досягнув перших творчих успіхів завдяки постановкам, які поєднували оригінальні декорації та осучаснений підхід до лялькового мистецтва.
У 1962 році відбулося розділення лялькової і драматичної сцени. Вони стали, відповідно, Державним театром ляльок “Чохлік” і Вроцлавським сучасним театром.
1963–1975 рр.: розвиток
У 1963 році керівником Театру ляльок у Вроцлаві став Станіслав Стапф, колишній офіцер і театральний режисер. За часів його роботи театр отримав постійну будівлю, а також було запроваджено три сцени для різних вікових категорій. Наприклад, 1967 року Сцена для дорослих пропонувала доволі нестандартні вистави для старшої публіки.
1975–1981 рр.: знову зміни
У період із 1975 по 1981 рр. Євгеній Котерла, який став директором театру, зробив акцент на дитячих лялькових виставах. Однією з найуспішніших став спектакль “Князь Португалії”, поставлений Хейно. Після 1978 року Кристина Мілобендзька трохи скоригувала програму театру на користь дитячих вистав з акторськими ролями та інтерактивними елементами. Але це, на жаль, викликало розкол в колективі.
1981–2002 рр.: розвиток Малої сцени для дорослих
У 1981 році Вєслав Хейно став новим керівником театру, і за його правління театральний репертуар став якіснішим. Він продовжив розвивати Малу сцену для дорослих і відродив важливу роль ляльок у виставах, однак це не применшувало значущість акторської гри.
Перша вистава Хейно на посаді директора, “Польські шопки і Героди” Генрика Юрковського (1982), привертала увагу до польських традицій і народної культури. Важливим досягненням митця стало створення низки успішних вистав для дітей, зокрема, вистави Małe co nieco Kubusia Puchatka (1984). Хейно також залучав до режисерської роботи акторів театру, де особливо відзначився Анджей Дзєдзюл.
Однією з найважливіших робіт періоду директорства Хейно стала вистава Niedokonanie за мотивами творів Франца Кафки (1994). Це була кульмінація розвитку театрального стилю Хейно, що поєднувала чуттєву музику, візуальні ефекти й глибоке драматичне наповнення.
2002–2012 рр.: комерціалізація
У квітні 2002 року театр очолив Олександр Максимяк, актор, сценограф і режисер, який приєднався до WTL у 1980 році після навчання в обласній театральній школі Вроцлава. Він продовжив традиції своїх видатних попередників, розвиваючи як дитячі, так і дорослі вистави. Саме під його керівництвом було поставлено один із найважливіших польських лялькових спектаклів 21 століття – “Остання втеча” за Бруно Шульцем (2004).
З вересня 2007 до серпня 2012 року генеральним і художнім директором Вроцлавського театру ляльок був Роберто Скольмовський, спеціаліст з інсценізації оперних вистав. Він реалізував план комерціалізації театру, готуючи вистави для широкої авдиторії.
2012–2016 рр.
З 1 вересня 2012 року театр мав двох директорів. Генеральним став Януш Ясіньский, який раніше був заступником на керівних посадах у WTL і фінансовим директором вроцлавського Міжнародного театрального фестивалю “Діалог”. А художнім директором був Якуб Крофта – режисер з Чехії, автор театральних сценаріїв і багаторічний художній керівник театру “Драк” у Градець-Кралове.
Цей директорський дует змінив напрям розвитку театру, відмовившись від комерціалізації, запроваджену попередниками. Януш і Якуб радикально оновили репертуар та стали робити акцент на сучасних п’єсах, створених спеціально для WTL, приділяючи особливу увагу проблемам між різними поколіннями.
Станом на січень 2025 року Вроцлав готувався до святкування свого 800-річчя. Як бачимо, місто, яке стало Європейською культурною столицею 2016 року, продовжує розвиватися як важливий культурний центр Польщі.