У середині XIX ст., повідомляє сайт iwroclaw.com, коли в деяких містах Європи вже було по сто і більше медичних закладів, Вроцлав, міг похвалитися лише лікарнею Усіх Святих на площі Івана Павла II та ще кількома невеликими медичними установами. Звичайно, місць у палатах на всіх не вистачало, і жителям Вроцлава доводилося тижнями та місяцями чекати своєї черги. Виходячи з цього, в 1849 р., євангельські диякониси Вроцлава запропонували заснувати госпіталь із безплатним обслуговуванням для хворих різних конфесій.
Нову лікарню назвали “Bethanien” і відвели під неї ділянку в 1.5 га, в районі вулиці Romualda Traugutta 112. Там на той час був трактир “При австрійському імператорі”.
Протягом наступних 60 років, з 1852 по 1913 р., на цьому місці збудували медичний комплекс з 10 будівель, відомий як Нижньосілезька спеціалізована лікарня — Центр екстреної допомоги ім. Марциняка.
Детальніше про історію знаменитого медичного закладу читайте в нашому матеріалі.
Медичний центр замість корчми
Перший, найбільший лікарняний корпус — “Salem” (сучасний корпус F — відділення загальної хірургії та травмалогічно-ортопедичне відділення) на 100 місць, здали в експлуатацію в 1866 р. Наступною будівлею комплексу, в 1878 р., став неоготичний “Марієнхаус”, де переважно знаходилися житлові приміщення для медичного персоналу.
Через чотири роки на території шпиталю почалося будівництво головного корпусу на 115 ліжок, яке завершилося в 1884 р. У наш час тут розміщується дитяче відділення.
Одночасно зі зведенням головного корпусу, йшли роботи в корпусі Салем, до якого, згідно з тогочасними медичними вимогами, прибудували веранди.
В 1894 р. у склад лікарняного комплексу увійшла поліклініка та дім для людей похилого віку — “Елім” (теперішній будинок управління). А останнім великим об’єктом лікарні “Bethanien” стала чотириповерхова будівля у стилі барокового палацу, за проєктом компанії Сімон Хальфпаап, відома як корпус А, де зараз знаходяться відділення – неврології, нейрохірургії, кардіології та медичної реабілітації.
Таким медичний заклад зустрів початок XX ст. У 20-х — 40-х роках серйозні будівельні роботи на території шпиталю, крім добудови четвертого поверху та зміни фасаду головного корпусу в 1924 р., не велися.
Післявоєнний час
Після закінчення Другої світової війни частину лікарняних корпусів розібрали, частину перебудували та модернізували. У цьому плані, з історичної точки зору, найкраще зберігся корпус А та найстаріша частина будівлі — корпус Г (відділення токсикології, анестезіології та реанімації), зведений на місці колишньої корчми.
Щодо питань управління, то з 1945 р. медичний комплекс рахувався за 4-м військовим вроцлавським окружним госпіталем, а в 1957 р. його передали Національній раді. Після капітального ремонту лікарня на 104 ліжка набула статусу спеціалізованої. В 1961 р. її першим директором став доктор Чеслав Кемпісти.
У червні 1978 р. рішенням місцевого воєводства медичному закладу було присвоєно ім’я відомого польського лікаря та педагога — Тадеуша Марциняка, який викладав після війни у вищих навчальних закладах Вроцлава.
У 90-ті роки. XX ст. лікарня ім. Марциняка зазнала кількох структурних змін. У 1997 р. установу розділили на Нижньосілезьку спеціалізовану лікарню ім. Марциняка та спеціалізовану лікарню ім. Фалькевича.
З 2002 р. по 2008 р. лікарня ім. Марциняка отримала кілька сертифікатів якості від центру моніторингу, які підтвердили значне зростання рівня медичного обслуговування.
У 2006 р. завдяки спонсорській допомозі на території центру було частково відновлено легендарний неоготичний Марієнхаус.
У 2015 р. лікарня ім. Т. Марциняка переїхала на вул. Augusta Emila Fieldorfa 2., де її лікарі приймають пацієнтів і до сьогодні.