Ришард Шурковський – дворазовий олімпійський чемпіон. За його спиною чотири золота на Велогонці Миру, три золоті медалі на чемпіонаті світу серед велолюбителів та дванадцять перемог на чемпіонатах Польщі. Попри численні пропозиції, Ришард так і не пішов у професійний спорт. Шурковський – легенда польського велоспорту. Він був найкращим велоаматором та натхненником для багатьох поляків, пише iwroclaw.com.
Мрії
Ришард народився 12 січня 1946 у Нижній Сілезії. У його великій сім’ї спорт мав вагоме значення. Одного разу, на Польському радіо малий Ришард почув про Велогонку Миру. Ця інформація дуже надихнула хлопця. Він слухав трансляції з велосипедних змагань та мріяв колись стати схожим на кумира Станіслава Круляка. Круляк в 1956 переміг на Велогонці Миру.
Вищезгадана подія – найбільша аматорська велогонка Східної Європи, котра стала культовою. Вона проводилась з 1946 по 2006 роки. Через владу, у свій час, поляки могли брати участь лише в аматорських велозабігах.
Хоч малий Ришард не мав особливо великих планів на майбутнє, він бажав змагатись та кататись на велосипеді. Колись велосипедист розповідав, що намагався наслідувати чемпіона Круляка. Він хотів велосипед, на якому міг би змагатись з іншими. Про те, що одного дня буде представляти Польщу і думки не мав.
Велосипедний шлях Шурковського розпочався в Міличі 1966 року. Згодом, велосипедист переїхав до Радом’яка, де його тренував Ришард Свата. В сусідній Гарбатці Шурковський відбував військову службу. Він пригадує, якби не тренування з велосипедистами Радом’яка, то його кар’єри могло б і не бути. Завдяки зусиллям тренера Свати, командир таки дозволив Ришарду взяти участь у змаганнях.
Перші вагомі успіхи прийшли вже у Вроцлаві. У 1968 він здобував перемоги у КС “Дольмель”. Тоді Ришард взяв участь в чемпіонаті Польщі з велоспорту, став віцечемпіоном країни в гірських перегонах та посів 4 сходинку на чемпіонаті Польщі зі спільного старту.
Шурковський продовжував вдосконалювати свої уміння. Згодом, його помітив великий польський тренер Генрік Ласак. За його сприяння Ришард зробив ставку на шосейний велоспорт. Це було, однозначно, правильне рішення. В 1969 велосипедист здійснив свій дебют на Велогонці Миру. Майстерна їзда принесла Шурковському друге місце.
Велосипед
Ришард пригадував, що до армії любив багато часу приділяти велосипеду. Але він не просто катався. Хлопець постійно слідкував чи є в нього прогрес та рахував за скільки проїздить 5 кілометрів. Тренування у вроцлавському клубі дали змогу здійснити мрії, які Шурковський носив в голові з 15 років.
Також Ришард не уявляє, ким би був, якби не велосипед в його житті. Спортсмен намагався не порівнювати себе з друзями дитинства, котрі не стали спортсменами та не досягли успіхів. За словами Ришарда, будь-який спорт здатен сформувати особистість, характер. Всі спортсмени, з якими він колись говорив, стверджували, що саме тренування зробили з них тих, ким вони є.
Спортсмен має силу, характер, вміння справлятись з труднощами. Та, перш за все, у нього є здоров’я. Людина стає міцнішою. Вона розуміє, якщо може проїхати 100 км, то зможе в побуті дати раду будь-якій фізичній роботі.
Нагороди
Ришард Шурковський взяв участь в командних перегонах двадцятих Олімпійських ігор в Мюнхені. Їхав на час. Тоді головним суперником польської збірної був СРСР. На жаль, поляки приїхали другими з відривом у 30 секунд. Але це була друга олімпійська медаль у велоспорті для Польщі за 48 років. Тому такий результат дуже потішив команду.
На 21 Олімпійських іграх в Монреалі відбувся реванш зі Союзом. Цього разу відрив становив 20 секунд. Поляки знову приїхали другими. Та збірна була задоволена своїм результатом. Данія, котра була на фініші третьою, відставала аж на 3 хвилини.
Індивідуальний успіх прийшов до Шурковського в 1973 в Барселоні. На 46 чемпіонаті світу з перегонів на шосе відбулась аматорська гонитва зі спільним стартом. Ришард тоді виступав сам. Фінішну смугу перетнув з відривом в 31 с від найближчого суперника.
Ришард був великою зіркою аматорського велоспорту Польщі. Зовсім не дивно, що провідні професійні велоперегонники хотіли бачити його у своїх командах. Втім, спортсмен брав участь у заїздах в час, коли не можна було вільно подорожувати. Комуністична влада забороняла їздити за кордон. Польська асоціація велосипедистів була незворушною та не дала Ришарду дозволу покинути Польщу.
Втім, які компенсацію, керівництво дозволило Шурковському брати участь у професійних велозаїздах. Згодом, він дебютував на перегонах “Париж-Ніцца”. Забіг “На зустріч сонцю” є серед найскладніших. На одному етапі він посів 2 місце, а на двох інших – третє. Випередив Ришарда найкращий велосипедист серед професіоналів Едді Меркс.
Переломний момент
10 червня 2018 у Кельні проходила велосипедна гонитва між ветеранами. На трасі перед паном Ришардом впало двоє велосипедистів. Шурковський також перекинувся та сильно вдарився об асфальт обличчям. Тоді він зламав усі кістки на обличчі, деякі хребці та пошкодив спинний мозок. Як наслідок, отримав параліч кінцівок. Ришарда чекало три операції та важка тривала реабілітація.
З часом, він бачив покращення, які, безумовно, додавали оптимізму. Велосипедист потроху міг рухати руками. Не так, щоб “штовхати гори”, втім, подібні зрушення не могли не тішити. Через пів року, після аварії, Шурковський починав відчувати м’язи ніг.
До трагедії велосипедне життя Ришарда тривало. І хоч він не брав участь у світових змаганнях, велоспорту не покидав. У 1984-1988 роках займався тренуванням національної збірної. Завдяки Шурковському, великих успіхів досяг Лех П’ясецький. У 1985 він виграв Велогонку Миру та золоту медаль на чемпіонаті світу.
Польська збірна, на чолі з паном Ришардом, отримала срібло на Олімпійських іграх в Сеулі 1988 року. Шурковський добре чувся у своїй стихії та активно долучався до розвитку велоспорту Польщі. Також Ришард був президентом Польської асоціації велосипедистів.
12 січня 2021 року Шурковський загадав своє заповітне бажання. У 75 років він найбільше хотів, врешті, встати на ноги та сісти на велосипед, нехай і триколісний. На жаль, цьому не судилось стати реальністю. 1 лютого важка хвороба забрала життя у велосипедиста. Але в сучасності, серед поляків, котрі захоплюються велоспортом, немає таких, які б не пам’ятали досягнень Шурковського.
В 70-х роках той факт, що він належав до СРСР, завадили спортсмену розвивати свою кар’єру. Світ був поділений на Захід та Схід. Одного разу, Бернард Іно сказав Ришарду, якби він не походив з країни Східного блоку, то міг би взяти участь у Тур до Франс.
Велосипедистом, у свій час, цікавилась бельгійська команда “Molteni”. У ній тоді тріумфував Едді Меркс. Та “залізна завіса” закрила Ришарда від решти спортивного світу.
Велосипедист не здавався та намагався показувати себе як найкраще у всіх змаганнях, в яких брав участь. Його по праву вважали найкращим любителем у світовому велоспорті. Та найбільшої слави чоловіку принесли Велогонки Миру.
В часи холодної війни то були події світового масштабу. Свого роду, з політичним підтекстом. Пряме протистояння поляків, росіян та німців мало багато історичних сенсів. Кожен велозаїзд сприймався як ще один матч-реванш.
Попри всі перипетії, Ришард до останнього залишався вірним своєму покликанню та плекав надію про світле велосипедне майбутнє.