Лешек Савіцький – видатний геолог, який народився в Україні, але значну частину життя провів у Вроцлаві, тут здобув додаткову освіту й залишився працювати. Цей чоловік був також картографом і співзасновником Нижньосілезького державного геологічного інституту, а також Товариства любителів Львова у Вроцлаві. Далі на iwroclaw.com ми поговоримо про найголовніше відносно цього науковця і новатора – чому він вартий того, щоб про нього знали нащадки та земляки.
Початок життя, походження, освіта
Народився Лешек Савіцький у 1924 році на території сучасної України, у селі Копичинці Чортківського району Тернопільської області. Батька, інженера-вимірювача, звали Владиславом, а мати – Софією. Фактично ж, до переїзду у Вроцлав, Лешек майже від народження жив у Львові. Наприклад, тут він поступив у гімназію, тоді радянську. Деякий час Савіцький мусив брати участь у війні – був у команді розвідників, а під час Другої світової – солдатом з позивним “Траян”.
Після 1946 року Лешек нарешті зміг здобути додаткову освіту. Він пройшов військову службу в офіцерському авіаційному училищі, а трохи пізніше, оселившись у Вроцлаві, закінчив геологічне училище. А це вже було ближче до справжніх інтересів Савіцького.
Також наш герой мав можливість навчатись у Вроцлавському університеті, де було багато колишніх співробітників Львівського університету. Серед них опинився і видатний геолог та фахівець у галузі тектоніки, Генрик Тейссейр. Про ці роки Лешек пізніше згадував: львів’яни завжди трималися разом, між ними був хороший контакт, але влада ставилась до таких зв’язків із підозрою.
Діяльність
Період справжньої діяльності почався для Савіцького в 1950 році. Він став працювати в регіональному підрозділі PIG (це скорочена назва вишу Państwowy Instytut Geologiczny) – Нижньосілезькому Інституті, створеному 1 травня 1949 року. Вищезгаданий Тейссейр став засновником закладу.
Спочатку в Савіцького була досить скромна роль – він просто допомагав групі професора Тейссейра. У складних повоєнних умовах ці старанні науковці розпочали дослідження геологічної будови Нижньої Сілезії – Судетської області та передсудетської території. Варто відзначити, що вона не була схожа на добре відому команді геологічну будову територій Другої Речі Посполитої. Якщо в 1940-ві дослідники просто впорядковували й доповнювали німецьку документацію, збирали так звані польові зразки (або експериментальні матеріали), то в 1950-ті, за участю групи Тейссейра, розпочалось довгострокове геологічне картування.
У 1962 році доктор Лешеку Савіцькому довірили посаду керівника відділення, яку він обіймав до 1977 року. Тоді в команді було вже приблизно сім десятків співробітників. У той період для більш ретельних досліджень були створені нові кабінети та лабораторії. Наприклад, серед них була геохімічна лабораторія, оснащена сучасними аналітичними апаратами.
З 1970 по 1988 рік Савіцький був регіональним редактором геологічних карт Нижньої Сілезії в масштабі 1:200 000. Займався тектонічними питаннями, був автором або співавтором серії проєктів глибинних досліджень, які здійснювались за допомогою буріння. Спостерігав за свердловинами, досліджував і описував породи восьми глибоких свердловин. У шахті Грабін (нині муніципалітет Немодлін) дослідник виявив унікальне джерело мінеральної води.
Команда під керівництвом Лешека Савіцького за 15 років розробила й реалізувала велику програму геологічних досліджень нижньосілезького регіону. У 1982 році Лешек Савіцький і Анджей Ґрохольський видали колективну працю “Стан розпізнавання та напрямки структурних досліджень Нижньої Сілезії” (Stan rozpoznania i kierunki badań strukturalnych Dolnego Śląska).
Перед завершенням роботи в геологічному інституті пан Лешек склав зведену геологічну карту всієї Нижньої Сілезії з прилеглими районами Чехії та Німеччини (масштаб 1:100 000). Опублікована вона була в середині 1990-х і складалась із 16 аркушів з пояснювальним текстом. Раніше, у 1966 році, вже була створена така мапа, але Савіцький її вдосконалив. Карта містить 400 літостратиграфічних розрізів, хоча й не включає четвертинних утворень.
Здобутки
У період з 1997 по 2002 рік Лешек Савіцький співпрацював з географічною редакцією Великої енциклопедії PWN, розробивши кілька сотень статей, які стосуються Ірану, Іраку, Камбоджі та В’єтнаму. До речі, геолог з Вроцлава в 1960-ті перебував у В’єтнамі як картограф при розвідці залізних руд і написав книгу з описом країни та реалій життя місцевих мешканців періоду ескалації військового конфлікту. Ці описи дуже барвисті, а одним із перших покупців книги було посольство США у Варшаві.
Як геолог-картограф Савицький дуже ретельно попрацював над геологічними картами, пов’язаними з територією східної частини Судет. Докладна геологічна карта цього гірського масиву була створена в масштабі 1:25 000. Також вроцлавський геолог розробив так звані аркуші Глухолази, Підляшшя і Камениці. У співавторстві з іншими дослідниками Савіцький розробив і інші карти ділянок.
У 1968 році Лешек здобув науковий ступінь доктора природничих наук, захистивши дисертацію “Тектоніка південної частини Низинського прогину та його кристалічного фундаменту”.
Лешек Савіцький керував бурінням 8 глибоких структурних свердловин в Опольському регіоні. Він же розробив проєкт, за яким цей процес став можливим. Геолог є одним із тих, хто відкрив термальні мінеральні джерела в Грабіні в Опольській Сілезії. Був науковим керівником докторської дисертації Стефана Цвойдзінського та рецензентом двох інших подібних робіт.
Нагороди:
- Золота медаль дружби Демократичної Республіки В’єтнам.
- Золотий і Срібний Хрест заслуг.
- Медалі 30-ї та 40-ї річниці Польської Народної Республіки.
- Золотий знак “За заслуги перед Вроцлавським воєводством і містом Вроцлавом”.
Підсумки життя
Савіцький став автором або співавтором близько 50 архівних карт, пояснювальних текстів до карт, проєктів та інструкцій з картографування, що зберігаються в архіві Нижньосілезького відділення PIG у Вроцлаві. У 2014 році державний геологічний інститут випустив мемуари Лешека Савіцького “Собака та геолог дорогою не ходять” (Pies i geolog drogą nie chodzą). Розповідь барвиста, оригінальна, розбавлена гумором. Написав і багато інших книжок.
Лешек створив 24 власні наукові публікації, серед них є статті польською, французькою та чеською мовами. Як співавтор він фігурує в 17 працях. Як мандрівник герой цієї статті відвідав 25 країн за межами Європи, а за часів комуністичного режиму це було неабиякою звитягою. Він був організатором кількох експедицій і до екзотичних країн, у тому числі на Приполярний Урал та Шовковий Шлях до Китаю.
Попри міцні зв’язки з Вроцлавом, Лешек підкреслював, що відчуває себе львів’янином за плоттю і кров’ю. І навіть зізнався, що хоче бути похованим зі жменькою землі з Личаківського цвинтаря, яку зберігав у скриньці у вроцлавській квартирі. Видатний геолог помер у 2017 році, коли йому було 92.
До речі, ще одним львів’янином, який зробив кар’єру у Вроцлаві, був Войцех Дідушицький. Але його біографія набагато скандальніша.