Мечислав Лопатка, попри численні перемоги та нагороди, “корону” ніколи не вдягав. Він – найкращий бомбардир найбільших світових турнірів, тричі призер європейських чемпіонатів, чотириразовий олімпійський призер, та багаторазовий на польських змаганнях. Відомий також своєю тренерською діяльністю. Аби описати досягнення та вклад Лопатки у баскетбольний спорт, однієї статті точно недостатньо, пише iwroclaw.com.
Старт
Мечислав Лопатка народився 10 жовтня 1939 року в Драхові. Початок кар’єри баскетболіста був у “Колеяжі”. Це сталось після того, як він закінчив Загальносілезький ліцей в Гнєзно. В 1960 отримав звання найкращого баскетболіста Польщі. Він займав призові місця також на різних чемпіонатах Європи.
Чотири рази Мечислав отримав звання найкращого бомбардира ліги, а двічі був кращим гравцем сезону. Грав як бомбардир також за збірну. Під час сезону 1962-1963 встановив рекорд польської ліги та набрав 77 балів у матчі проти “АЗС” із Гданська. Наступного разу 53 очки виборов у грі проти “Корони Краків” у 1969.
З 1960 по 1972 Лопатка відіграв 236 баскетбольних гри. При цьому набрав 3522 очки. Мечислав – єдиний баскетболіст Польщі, котрий чотири рази брав участь в Олімпійських іграх в Римі, Токіо, Мексиці та Мюнхені.
Він справляв враження на різних європейських чемпіонатах. У Вроцлаві 1963 виборов срібло, в Москві 1965 – бронзу, а також третє місце у Гельсінкі 1967. На чемпіонаті світу 1967 його визнали найкращим баскетбольним бомбардиром.
У 1968 мав намір виїхати до Бельгії, аби грати за “Standard Liège”. Втім, через те, що не отримав вчасно документи, плани було скасовано. Вдалось виїхати Лопатці лише в 1972 до Франції, де він працював як баскетбольний тренер та сам грав в команді.
Про Францію
Не надто хороші спогади має Мечислав про Францію. Грав він тоді у “Montbrison” i “Chalon sur Saone”. Ще в Польщі, у свої 33 Мечислав став найкращим гравцем та бомбардиром в лізі. У клубі заявив, що хоче піти. Втім, його не хотіли відпускати з причини того, що він був їх найкращим гравцем. Тоді баскетболіст поставив питання гостро: або вони його відпускають, або він завершує кар’єру.
Коли Мечислав отримав згоду, відіграв у Франції чотири сезони як гравець та тренер. Лопатка став тоді чемпіоном третьої ліги. Багато хто може здивувати, що такий видатний баскетболіст робив в третій лізі? Та, за словами Мечислава, поки він отримав дозвіл на виїзд до Франції, то всі місця у престижних турнірах були зайняті.
З “Сілезією” він їздив також на змагання до Франції. Так власники одного з клубів дізнались, що Лопатка не має клубу та запропонували контракт. Зарплатня була вищою, ніж у польському екстракласі, тож Мечислав погодився.
В 1976 він повернувся до Польщі. Там провів шість сезонів тренувань та став тренером “Стандарту”. Далі слідувала операція на нозі. Після нетривалої реабілітації, йому запропонували роботу в Бельгії.
Яскраві моменти
Серед спогадів Мечислава виринають ігри проти команди СРСР. Серед семи матчів у групі, команда Лопатки легко перемогла Францію та Східну Німеччину. Втім, з Румунією та СРСР було важко.Він вважає, що радянська команда була за межами досяжності поляків. Мечислав пригадував, що тоді гравці вирішили берегти сили та не вичавлювати зі себе останні соки.
Важким було протистояння з агресивними румунами, які зловживали та часто робили фоли. Хоч арбітри не завжди звертали на це увагу, баскетболісти команди Лопатки не давали себе ображати. Мечислав пригадує також матч о 9:00 ранку. Тоді багато глядачів пропустили роботу. Протягом гри директорів підприємств викликали прямо по гучномовцю на робоче місце, через невідкладну справу.
У фіналі Мечислав з командою знову зустрівся з росіянами. Коли він повертався подумки до тих спогадів, був певний, що його команда вже була надто розслабленою. Після перемоги над баскетболістами з Югославії, хлопці грали не на повну силу. Вони були певні, що срібна медаль у них вже точно є, як і участь в Олімпійських іграх. Гравці наче вирішили подумки, що досягли всього, на що вистачало сил. Та Мечислав певний, що варто було думати лише про золото.
У другому таймі, за словами Лопатки, коли вони забили росіянам 5 очок, ті злякались. Тренер Гомельський відверто здивувався та не розумів, що відбувається. Але шанс поляки таки упустили. Двох найсильніших основних гравців усунули з поля через фоли. Так команда СРСР перемогла.
Латвієць Я. Крумінш особливо запам’ятався Лопатці. Він мав ріст 218 см та вагу 140 кг. Коли латвієць володів м’ячем, забрати його вже було неможливо. Гравець, який стояв позаду цієї “шафи”, не міг нічого побачити. Потрібно було якось дістатись попереду Крумінша, аби не дати йому можливості отримати баскетбольний м’яч.
Ще один гігант команди СРСР – Петров, при рості у 208 см. За словами Мечислава, то був чудовий гравець. Серед поляків ніхто не мав такого росту. Найвищими були Лікшо, Піскун та Лопатка (196 см та 96 кг).
Техніка
Лопатка чудово відчував м’яч та був не просто бомбардиром. Коли він опинявся на позиції, швидко підіймався та робив кидок. Також Мечислав славився своєю швидкою атакою. Для гравця на середній позиції така тактика була новою. В той час він був першим із високих баскетболістів, котрі добігали до стійки. Також Мечислав мав гарну фізичну витривалість та м’яку руку.
Зі спогадів тренера Загорського, Лопатка запам’ятався своєю амбітністю та відданістю. На полі важко було вивести баскетболіста з рівноваги. Його не зачіпали ні фоли гравців, ні помилки суддів. Коли був “його” день, Лопатку було не зупинити. Сам Мечислав пригадує, що в “Сілезії”, коли вони тренувались проривати зону, а м’яч був в його руках, Лопатці було соромно не робити кидок. Він здійснював його та влучав.
Коли завершилась ігрова кар’єра Лопатки, спортсмен почав будувати тренерську кар’єру. Понад десять сезонів відпрацював тренером вроцлавської “Сілезії”. За цей час команда здобула вісім золотих, одну срібну та бронзову медалі.
Цікаво, що в юності Мечислав не міг припустити, що стане феноменом польського баскетболу. Він чудово грав у гандбол доти, доки йому не довилось вибрати між двома видами спорту.
Спогади
Баскетболом Мечислав зацікавився ще в ліцеї. В старших класах фізкультуру викладав О. Квєцінський, котрий був фанатом баскетболу. Мечислав пригадував, що вчитель заразив хлопців любов’ю до цієї гри. Після уроків вони йшли з Квєцінським до спортзалу. Там тренувались до 22:00.
При “Колеяжі” в Гнєзно була баскетбольна секція третьої ліги. Туди Лопатка та ще кілька його друзів почали також ходити. Займались тоді, коли це дозволяли правила – восени та взимку. Що робити та чим себе зайняти влітку, хлопці не знали. Так вирішили створити команду зі семи гравців у гандбол. Вже через рік гандбольна команда Лопаки була в першій лізі.
Рік по тому гравці стали третіми, а Лопатка – найкращим бомбардиром першого сезону. Він також грав гандбол в команді з 11 членів. Тоді потрібно було добре набігатись, позаяк, матч проходив на футбольному полі. У збірній федерації “Старт” на румунському турнірі він грав поруч з такою зіркою як покійний К. Фронщак. Фронщак став найкращим бомбардиром чемпіонату світу 1958. Також Мечислав грав з Я. Червінським, З. Матенко, Павлом Тілем зі Сілезії. Останній був таким талановитим, що міг закинути м’яч з половини поля.
У 2021 Мечислава Лопатку – легендарного баскетболіста вроцлавської “Сілезії” включили до зали слави Міжнародної федерації баскетболу (FIBA). Так він став першим польським баскетболістом, котрого вшанували подібним чином.