Німецький фізик-теоретик Макс Борн — член Лондонського королівського товариства та Геттінгенської академії наук.
Він викладав в Геттінгенському університеті, був лауреатом Нобелівської премії та засновником матричної механіки. Борн — автор теорії про будову атома. Він займався розробкою теорії відносності та проблемами динаміки кристалічних решіток. До досягнень фізика також можна віднести спрощений метод обчислення маси електрона, який він винайшов, об’єднавши ідеї Ейнштейна, з математичним підходом свого наставника Мінковського.
Більш докладно про життя та наукові здобутки геніального вченого, читайте у нашому матеріалі, на сайті iwroclaw.com.
Університети, армія та Кембридж
Макс Борн народився 11 грудня 1882 році у Вроцлаві, в родині професора гімназії та талановитої піаністки. Мати майбутнього науковця Маргарет Кауфман померла досить рано від жовчнокам’яної хвороби. Батько одружився вдруге, та замінити йому і його сестрі маму, нова дружина батька, Берта Ліпштейн, не змогла.
Незадовго до смерті батька, Макс, за його порадою, поступив в бреславську гімназію імені Короля Вільгельма, а по її закінченні — в місцевий університет.
Перші роки в університеті Макс Борн захоплювався філософією та історією мистецтв, але рівень викладання в цьому навчальному закладі не задовольняв Борна, тому надовго в Бреслау він не залишився і переїхав у Геттінген. Там він нарешті здобув університетську освіту, а пізніше і став викладачем у цьому виші.
В 1907 році Макс Борн здобув докторський ступінь за дисертацію з теорії стійкості пружних тіл.
В цьому ж році майбутнього нобелівського лауреата забрали в армію, для проходження строкової військової служби, але повний термін він не відбув — Борна комісували, через загострення астми.
Повернувшись додому, він одразу поїхав до Британії, у Кембридж, де з користю для себе провів наступні пів року — за кордоном він поглиблено вивчав фундаментальні проблеми фізики.
Берлін, Ейнштейн та публікації
Під час Першої світової війни, 1915 р. Борн викладав теоретичну фізику в Берлінському університеті та захоплювався дослідженнями можливостей артилерії з точки зору законів фізики, що, безумовно, відповідало духу часу. Цей період його життя також знаменний знайомством з Ейнштейном, адже Борн був давнім поціновувачем праць творця теорії відносності. Між вченими склалися дружні стосунки, які продовжувалися все життя.
У 1928 році, у Борна почались проблеми зі здоров’ям і цілий рік він провів у санаторії, де написав підручник з оптики. Зауважимо, що це не єдина його публікація. Крім неї, найбільш відомі праці Борна: «Динаміка кристалічних ґрат», «Натурфілософія причини та випадку» та «Квантова механіка».
У 1932 Макс Борн став деканом наукового факультету в Геттінгені, але після приходу до влади нацистів в Німеччині, через їх антисемітську політику, емігрував до Великобританії. Якийсь час він читав лекції в Італії, а в 1936 році обійняв посаду професора натурфілософії в Единбурзькому університеті.
У 1954 році, фізик отримав Нобелівську премію «за дослідження з квантової механіки’’. Крім Нобелівської премії, вчений отримав медаль Стокса, а 1950 року — медаль Хьюза.
В 1957 році, з іншими вченими з Геттінгена, Макс Борн підписав знаменитий Геттінгенський маніфест — проти оснащення бундесверу тактичною ядерною зброєю.
Похований Борн у Геттінгені на тому ж цвинтарі, що й Макс Планк та Давид Гільберт. На його надгробку вигравіювано основне рівняння квантової механіки.
За адресою Plac Wolności 4, у Вроцлаві можна знайти будинок в якому виріс геніальний фізик. У 2002 році на цьому будинку було встановлено пам’ятну дошку. А ще у Вроцлаві, у самому центрі міста, є площа Макса Борна.
